Вчитель-дефектолог Сірик Альона Юріївна
Вчитель-дефектолог: Сірик Альона Юріївна.
Має повну вищу освіту за спеціальністю дефектолог, логопед,спеціальний психолог закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Педагогічний стаж - 8 років,на посаді - 4,5 років. "спеціаліст другої категорії".
- проводить повне і детальне обстеження кожної дитини, з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності. Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимально компенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;
- підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;
- розвиває комунікативні здібності дітей;
- сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці.
- пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);
- логіко-математичний розвиток;
- мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);
- розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;
- розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);
- засвоєння сенсорних еталонів;
- формування необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;
- навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма).
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
- Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
- Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в закладі.
- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
- У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
- Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в закладі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
- Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
- Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
- Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
- Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.
Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.
Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.
Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід: Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.
Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.
Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.
Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.
Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».
Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.
Дрібна моторика руки – це, простою мовою,
набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки
Як написав Василь Сухомлинський, «витоки здібностей і обдарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки. Що більше впевненості, винахідливості в рухах дитячої руки, що тонша взаємодія руки зі знаряддям праці, то складніші рухи, необхідні для цієї взаємодії, то яскравіша стихія дитячого розуму».
Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.
Завдання з розвитку дрібної моторики повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення
- Ігри з кольоровими кришками. Закріплення уявлення у дітей про основні кольори, а також розмір «великий», «маленький». Розвиток дрібної моторики. Наприклад, «Знайди кришечку за розміром», «Знайди за кольором».
- Сенсорні коробки. Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку.
- Шнурівки. Ігри-шнурівки створені з метою розвитку дрібної моторики рук, посидючості і окоміру. В процес гри удосконалюється координація рухів і гнучкість кистей рук. «Шнурування» сприяють розвитку дрібної моторики, логічного мислення, мовлення.
- Ігри з пінцетами, щипцями. Пінцет – найкращий помічник у розвитку дрібної моторики. Ігри з пінцетом «Сортуємо предмети за фактурою: за розміром, формою чи кольором»,
- Ліплення з пластиліну, глини. За допомогою пластиліну та глини дитина самовиражається не тільки творчо, а й розвиває гнучкість і рухливість своїх пальців, що, в свою чергу, сприяє поліпшенню мови.
- Ігри з природним матеріалом. Це насамперед, ігри з піском, а також ігри з каштанами, шишками, камінцями та жолудями. Наприклад, викладання візерунків з природнього матеріалу, «Продовж ряд».
- Пазли, мозаїки. Збираючи барвисті картинки, малюк розвиває не тільки дрібну моторику, але і уважність, кмітливість, логічне мислення, координування роботи очей і кистей рук.
- Пальчикові ігри. Ігри і гімнастика для пальчиків допомагають у загальному всебічному розвитку дитини: «Сорока-ворона», «Коза - рогата», «Ладушки».
Для дітей дії з предметами не лише можливість отримати знання про них, а й засіб розумового та мовленнєвого розвитку.